Інтерв’ю Міністра фінансів Сергія Марченка для видання "Фокус" (13.08.2020)
Міністр фінансів Сергій Марченко розповів Фокусу про те, коли Україна вийде з кризи, чому бізнесу не варто розраховувати на зниження податків і який курс гривні до долара потрібен країні для сталого розвитку.
Сергій Марченко очолив Міністерство фінансів у час розпалу коронакризи і жорсткого карантину – 30 березня 2020 року. У держуправлінні він людина не нова – за Петра Порошенко працював заступником Міністра фінансів, заступником голови Адміністрації Президента. Марченко підтримує діалог з МВФ, поважає незалежність Нацбанку, категорично не сприймає реструктуризацію держборгу і не бачить перспектив для зниження податкового навантаження.
У кінці липня Мінфін успішно розмістив єврооблігації. Раніше ця угода відкладалася через відставку Голова Нацбанку Якова Смолія. Як відстрочка вплинула на результат?
– Щоб зберегти довіру інвесторів, ми дійсно скасували першу транзакцію 1 липня, це був правильний крок. Завдяки швидкому призначенню нового керівника НБУ, якісній роботі наших структурних підрозділів і агентів, за три тижні ми знову вийшли на ринок і запозичили більше, ніж обсяг скасованого випуску – $ 2 млрд замість $ 1,75 млрд. Ставка розміщення склала 7,25%, що на п'ять базових пунктів нижче, ніж в попередній раз.
Однак, у порівнянні з показниками інших країн ставка українських євробондів висока. До прикладу, прибутковість п'ятирічних євробондів Литви склала 0,35% річних.
– Нам рано порівнювати єврооблігації України з паперами багатьох європейських країн. Адже у нас не такий високий кредитний рейтинг. Україну на борговому ринку коректніше порівнювати з деякими країнами Африки і Азії. Наше завдання – протягом двох-трьох років підвищити рейтинг України до інвестиційного класу.
Країна, на вашу думку, вже виходить з кризи?
– Перед країною відкривається перспектива поліпшення. Про це свідчить відновлення зростання роздрібної торгівлі, тобто споживчого попиту. Також, після досягнення пікового значення в травні, знижуються темпи падіння промислового виробництва. Липень повинен продемонструвати висхідні показники.
Тобто криза 2020 роки для України стане не такою глибокою, як попередні?
– Попит на основні товари нашого експорту дозволяє пережити цю кризу відносно стабільно. Адже потреба в продовольстві та ціни на нього у світі збереглися на колишньому рівні. Ціни на метал також відновлюються у зв'язку з ростом попиту з боку Китаю. Є підстави сподіватися, що Україна спокійно пройде критичну фазу.
Яким за підсумками року буде падіння економіки?
– В останньому макропрогнозі ми заклали зниження ВВП на 4,8%. Результати року залежать від того, як буде розвиватися епідеміологічна ситуація і як швидко відновиться економіка в світі та Україні.
Напередодні відставки Смолія на його адресу звучала критика у зв'язку з тим, що він не забезпечив курс 30 UAH / USD, закладений в держбюджеті. Чи вважаєте Ви, що гривня повинна девальвувати для подолання кризи?
– Країні потрібен курс гривні, що забезпечує макроекономічну стабільність. Якщо для ревальвації або девальвації будуть підстави, такі процеси повинні відбуватися поступово, не створюючи шокову ситуацію на ринку.
Чи варто громадянам побоюватися девальвації гривні до 30 UAH / USD?
– Я не бачу передумов для досягнення курсом такого значення. І не бачу інструментів, за допомогою яких будь-хто може вплинути на рух курсу в цьому напрямі. Більш того, у зв'язку з карантином обсяги імпорту в Україну знизилися на 18%, тоді як експорт впав всього на 6%, що фактично вирівняло платіжний баланс. Тобто відтік валюти з країни зменшився, і це знижує тиск на валютний ринок.
Колишнє керівництво Нацбанку критикували за низьку інфляцію. Зокрема, Міністр економрозвитку Ігор Петрашко в одному з інтерв'ю заявив, що Україні потрібна інфляція близько 8-9%. Ви поділяєте таке бачення?
– Нам потрібна інфляція, яка дозволила б створити хороші умови для кредитування, а висока інфляція, навпаки, веде до зростання ставок по кредитах. Тому тут потрібно шукати золоту середину. Вважаю, що інфляція понад 10% неадекватна, адже потрібно знаходити баланс між бажаннями стимулювати зростання ВВП за рахунок інфляційної складової та запуском кредитування економіки за низькими ставками. Інфляція за результатами першого півріччя склала 2%. НБУ очікує, що до кінця року вона прискориться до 5%, для цього є об'єктивні передумови.
Це дозволить не підвищувати облікову ставку НБУ?
– Це питання до Нацбанку, який є незалежним.
Яких змін у монетарній політиці варто очікувати в зв'язку з приходом до Нацбанку нового очільника Кирила Шевченка?
– Команда НБУ однозначно посилилася. Нового главу Кирила Шевченка я знаю давно, він професійний технократ, максимально аполітичний і незалежний. Також призначено нового заступник Юрія Гелетія, який раніше працював у Нацбанку. Немає підстав припускати, що нові призначення приведуть до зміни зваженої політики Нацбанку.
Експерти висловлюють думку, що співпраця з МВФ буде призупинено. Наскільки обґрунтовані такі побоювання?
– Не вважаю, що є підстави для розмов про припинення програми. Ми готові до наступного перегляду програми та виконуємо всі зобов'язання. Йдеться про роботу з проблемними кредитами, про затвердження нових положень і структур для податкової та митниці, про створення умов для запуску ринку газу і перегляд тарифів на опалення. Ці структурні маяки або вже виконані, або знаходяться на фінальній стадії.
Тоді які наступні кроки у відносинах з МВФ?
– Зараз м'яч на стороні фонду. Після паузи через очікування призначення нового керівництва НБУ в МВФ проводять внутрішні консультації. Думаю, найближчим часом з'являться чіткі орієнтири щодо часу проведення онлайн-місії. Нормальний діалог з фондом триває. Остання консультація відбулася у кінці липня.
Уряд анонсує підвищення мінімальної заробітної плати в Україні. Бізнес це лякає. А вас?
– Цього року в міру наших можливостей підвищення відбудеться у межах 300 грн – з 4723 грн до 5000 грн. Це дає можливість поліпшити життя громадян, які отримують мінімальну зарплату, а також збільшить надходження до бюджету податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) і єдиного соціального внеску (ЄСВ) до Пенсійного фонду. Тобто близько 1,7 млрд грн додатково отримає Пенсійний фонд і ще 1,2 млрд грн ПДФО розподіляться між місцевими бюджетами і держбюджетом.
Бізнес-асоціації заявляють, що під час кризи не можна збільшувати податковий тиск на бізнес. Чому йдете на такий крок?
– Бізнес, який легально платить офіційну зарплату набагато вище мінімальної, ніяких змін не відчує. А компанії, які сплачують податки тільки з 4723 грн мінімальної зарплати, а решту, ймовірно, видають у конвертах і висловлюють невдоволення. Але тут повинен бути нормальний діалог суспільства, бізнесу і держави. До того ж підвищення не критичне.
Чи розглядає уряд в якості антикризового заходу податкову лібералізацію?
– У нас вже є пільговий режим оподаткування для суб'єктів малого підприємництва [система спрощеного оподаткування]. Також триває дискусія щодо заміни податку на прибуток підприємств податком на виведений капітал. Ми підраховуємо можливі втрати у разі введення цього податку, але, скажу відверто, нам важливіше створити умови для стабільності податкової системи, ніж робити якісь радикальні кроки, що можуть стимулювати дисбаланси держфінансів.
Потрібно розуміти, що якщо ввести пільги для певних секторів на 100 млрд грн, у когось іншого ці 100 млрд грн доведеться забрати. Адже не існує чарівної палички, яка дозволить і пільги бізнесу дати, і соціальну складову зберегти, і пенсії підвищити.
В Україні прийняли закон про підтримку в умовах кризи креативної індустрії. Втрати для бюджету через це будуть мінімальними. Для інших сфер ми не готові йти на подібні кроки. Адже це відкриє скриню Пандори, коли кожен сектор економіки почне наполягати, що він самий пріоритетний, і вимагати пільг. Вважаємо, що правила гри повинні бути у всіх однакові.
Чому мова не йде про лібералізацію правил гри для всіх?
– Як тільки ми побачимо, що знову виходимо на прийнятні показники дефіциту держбюджету, можна буде говорити про ослаблення податкового тиску. Але я прагматична людина і вважаю, що такі ініціативи потрібно прорахувати, а не розкидатися заявами. Ми вивчаємо різні варіанти, але все має свою ціну.
Інші країни на тлі епідемії коронавирусу надають бізнесу безпрецедентну підтримку. Чому Україна цього не робить?
– Україна – не та держава, яка може собі дозволити друкувати гроші та через механізм кількісного пом'якшення викуповувати державні й корпоративні боргові зобов'язання, як це роблять в США. Розвинені країни можуть дозволити собі зростання дефіциту держбюджету. У США і Великобританії – 16%, у Франції – 11%, Італії – 12%, Іспанії – 13%. Україна навряд чи знайде джерела, щоб профінансувати аналогічний бюджетний дефіцит. Наша країна не друкує світову валюту, тому змушена позичати. Отже, у держави немає коштів на настільки масштабну підтримку бізнесу, як в названих країнах. Але в цьому і немає особливої необхідності. Адже країни, в яких відбувається суттєве послаблення податкового навантаження і створення пільгових умов для бізнесу, сильно постраждали через розрив ланцюгів постачальників.
До прикладу, якщо запчастини завозяться з Китаю, Індії, Шрі-Ланки, збірка відбувається в Східній Європі, а кінцева продукція продається під брендом Німеччини, то втрата якоїсь одної ланки руйнує можливість вчасно випустити, скажімо, автомобіль. Через це відбувається зрив контрактів, зростає ризик скорочення робочих місць. Тому країни субсидують такий бізнес.
Україна не вбудована в подібні світові технологічні ланцюжки. Це характеризує нас з негативної сторони, але підчас криз виявилося рятівним. Україна, в основному, постачає продукти харчування і входить в топ-3-х експортерів зерна і олійних культур. І тут країні не потрібні посередники.
Як ви оцінюєте боргове навантаження на кінець 2020 року і наскільки воно під силу Україні?
– Обсяг державного боргу на кінець липня становить близько $ 85 млрд. З цієї суми на зовнішній борг припадає $ 42 млрд. За 2020 рік держборг України збільшиться з об'єктивних причин. Адже дефіцит держбюджету в обсязі 7,5% ВВП потрібно фінансувати.
Щодо погашення держборгу найбільші виплати мають бути у вересні, коли потрібно віддати близько $ 2,1 млрд. Але для вересневих виплат ми вже акумулювали досить ресурсів. У жовтні-грудні боргове навантаження буде помірним і посильним.
Чи може таке нарощування держборгу у віддаленій перспективі призвести до реструктуризації зобов'язань, як це вже було в 2015 році?
– Я категорично не сприймаю навіть таку постановку питання. Для нової реструктуризації немає підстав – ні політичних, ні економічних. Ми цього не допустимо і будемо виплачувати наші боргові зобов'язання, залишаючись надійними позичальниками. Втративши довіру один раз, її доведеться відновлювати протягом десятиліть. Ми ж, навпаки, маємо йти у напрямі зниження кредитних ризиків, поліпшення репутації та підвищення кредитних рейтингів. Це дозволить нам замінити наші попередні дорогі борги новими – дешевшими, що ми вже робимо. Останній випуск євробондів ми розмістили за найнижчою ставкою з 2007 року.