РРО/ПРРО

Основні положення, які регулюють питання застосування РРО/ПРРО, викладено в Законі України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», який визначає основні терміни, порядок проведення розрахункових операцій, обов’язкові вимоги до РРО, їх технічного обслуговування та ремонту, а також до ПРРО, та відповідність за порушення вимог цього Закону.

РРО – це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій.

ПРРО – це програмний, програмно-апаратний або програмно-технічний комплекс у вигляді технологічного та/або програмного рішення, що використовується на будь-якому пристрої та в якому фіскальні функції реалізовані через фіскальний сервер контролюючого органу і який призначений для реєстрації розрахункових операцій.

ДПС забезпечує безоплатне програмне рішення для використання суб’єктом господарювання.

Як встановити та використовувати ПРРО можна ознайомитись за посиланням.

Застосовування РРО/ПРРО є обов’язковим для багатьох категорій суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Виключення, які передбачають звільнення від застосування РРО/ПРРО, визначені виключно Законом № 265 та Податковим кодексом України.

У передбачених Законом № 265 та постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 № 1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» випадках суб’єктам господарювання дозволено проводити розрахункові операції з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій (РК/КОРО).

Розрахункові документи / електронні розрахункові документи – це документи встановленої форми та змісту, що призначені для підтвердження факту здійснення розрахункової операції та забезпечення прозорості розрахунків, а також захисту прав споживача. Їх умовно можна поділити на ті, які створюються РРО/ПРРО, тобто, це фіскальні касові чеки, та ті, які заповнюються вручну суб’єктом господарювання, – розрахункові квитанції.

Законом № 265 та наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов’язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350, визначено, що до розрахункових документів / електронних розрахункових документів відносяться:

фіскальний касовий чек на товари (послуги) (форма № ФКЧ-1);

фіскальний касовий чек видачі коштів (форма № ФКЧ-2);

розрахункова квитанція (форма № РК-1);

спрощена розрахункова квитанція (форма № РК-2);

фіскальний касовий чек за операціями з приймання коштів для подальшого їх переказу (форма № ФКЧ-3);

фіскальний касовий чек за операцією з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів (форма № ФКЧ-4);

фіскальний касовий чек за операцією з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі (форма № ФКЧ-5).