Сайт знаходиться в режимі тестової експлуатації. E-mail для запитань та пропозицій support@minfin.gov.ua

КМУ прийняв рішення щодо управління проблемними активами банками державного сектору

На сьогоднішньому засіданні Кабінетом Міністрів України ухвалено постанову «Про деякі питання управління проблемними активами банками державного сектору економіки», якою затверджуються критерії та умови визначення банками державного сектору заходів з управління проблемними активами.

Документом зокрема передбачається:

  • банк державного сектору економіки визначає заходи з управління NPLs відповідно до стратегії управління проблемними активами та оперативного плану її реалізації, затверджених наглядовою радою банку - кредитора;
  • під час прийняття рішення щодо вибору інструментів врегулювання заборгованості боржника/контрагента, заходів, спрямованих на реалізацію стягнутого майна, банк зобов'язаний надавати перевагу інструменту/заходам, що забезпечують на момент прийняття такого рішення найбільшу чисту теперішню вартість очікуваних грошових потоків від активу;
  • вибір інструменту врегулювання заборгованості боржника/контрагента, способів реалізації стягнутого майна обирається банком самостійно;
  • встановлюється критерій до активу при застосуванні окремих інструментів врегулювання заборгованості боржників (клас боржника/контрагента за таким активом визначений банком як непрацюючий відповідно до нормативно-правових актів Національного банку);
  • встановлюються особливості продажу боргу/відступлення права вимоги до боржника/контрагента за ціною, що є нижчою від балансової вартості активу. Право вимоги має здійснюватись шляхом проведення відкритих та прозорих торгів (аукціонів) та не може бути продано/відступлено боржнику/контрагенту, кінцевому бенефіціарному власнику боржника/контрагента, заставодавцю, поручителю або пов’язаній з ним особою.

Окрім того, постановою визначаються критерії до активів банку, що можуть бути списані за рахунок сформованих резервів.

Дане рішення стало надзвичайно актуальним, адже донедавна інструментарій роботи з NPLs для держбанків був достатньо обмежений, що унеможливлювало очищення їхніх балансів від NPLs та отримання відшкодування. Натомість проблемний актив (навіть щодо якого було здійснено фінансову реструктуризацію) продовжував обліковуватись, вимагав резервування, обслуговування та надалі генерував збитки.